Десь на теренах України, наші часи, місяць потому

Герой збирає конспекти після закінчення лекції в аудиторії. Йде інститутським коридором замріяний, зупиняється і щось занотовує у блокнот — це замітки про його пригоди. Йде далі, задумавшись, і випадково наштовхується на дівчину, в неї випадають з рук підручники. Вони разом починають їх збирати.

Герой: «Я перепрошую. Замріявся».

Коли дівчина, схилившись, збирає підручники, з її шиї звішується стародавній амулет. Герой роздивляється його.

Герой: «У вас дуже цікавий амулет».

Разом вони підводяться і зустрічаються поглядами. Герой упізнає дівчину: саме вона була в усіх частинах його подорожі у минуле.

Дівчина: «Цей амулет — наша сімейна реліквія, він передається по материнській лінії».

Дівчина помічає у Героя схожий амулет, їхні погляди знову зустрічаються.

Камера фокусується на очах Дівчини, а потім повільно відходить, повністю відкриваючи її обличчя, на якому міняться сотні інших жіночих облич. Однак — очі залишаються ті ж самі.

Дівчина роздивляється Героя: в нього теж лице міниться сотнями інших чоловічих облич, але очі не змінюються.

Хлопець і дівчина усміхаються одне одному.

Кінець епізоду 6

Читати далі