Десь на теренах України, наші часи
Ранок. Пшеничне поле. Вітер повільно колише колоски.
Голос Героя за кадром: «Жовтий колір — це колоски хліба, брати й сестри козацького роду. Блакитне небо — це свобода. І ми ніколи не дозволимо ворогам топтатися по наших полях».
Ранок перед самим світанком. На пагорбі стоять Герой і Дівчина, вдягнені у національне вбрання. Вони дивляться одне на одного. За ними починає сходити сонце. Вони повертаються обличчям до сонця. Кожен з них бере свій амулет, підносить, щоб з’єднати його, наче дві половинки, в одне ціле. Амулети з’єднуються і прикривають сонячний диск, проступає стародавній знак.
Золотом на амулеті підсвічується перший елемент.
Голос за кадром: «Свобода».
Золотом підсвічується другий елемент.
Голос за кадром: «Віра».
Золотом підсвічується третій елемент.
Голос за кадром: «…та Любов».
Золотом підсвічується останній елемент.
Голос за кадром: «Усі ці елементи складають лінію справжнього життя, лінію козацького роду».
Потім стародавній символ перетворюється на тризуб.
Голос за кадром: «Коли кохаєш, кохай усім серцем. Коли віриш, вір усією душею. Коли виборюєш свободу, борись до кінця. Бо кожен з нас пише не тільки свою власну історію, а й історію всієї України. Однак тільки разом ми могутня і непереможна держава».
Звучить національний Гімн України.