Десь на теренах України, наші часи
Усі ведіння що бачив Герой з бойових дій стали реальними подіями.
Ніч. Злива. Гуркотить сильний грім. Чутно постріли. Спалахи від блискавок та вибухів. Загін Героя розташований в окопі.
Сцена очима першої особи (очима Героя)
Йде важкий бій. Взвод тримає оборону. Біля окопу вибухає снаряд, Герой отримує контузію, шум у вухах, він дивиться на зв’язківця, який щось кричить у рацію.
Потроху шум у вухах зникає, Герой чує як зв’язківець повідомляє по рації.
Зв’язківець: «Нам потрібна підтримка. Повторюю. Нам потрібна підтримка».
Загін Героя перебуває в окопі. Герой бачить як підлітає ворожий гелікоптер і починає обстрілювати їхню позицію. Побратим Героя бере ручний гранатомет і вилазить з окопу, щоб прицілитись, але в нього влучає куля. Він випускає з рук гранатомет і кричить від поранення. Герой затягує товариша назад до окопу. Оглядає його рану.
Герой (кричить): «Тримайся, брате, скоро підійде підкріплення, нам треба лише до ранку протриматися».
Побратим Героя затуляє руками рану й важко дихає.
Побратим Героя, уже ледь дихаючи: «Будь ласка, передай моїй дружині та донечці, що я їх люблю».
Герой затискає руками рану солдата-побратима. Той раптом завмирає і зупиняє свій погляд назавжди.
Герой, зціпивши від болю та гніву зуби, з притиском промовляє: «Дідько!»
Він підхоплює ручний гранатомет і цілиться у ворожий гелікоптер.
Сцена з ефектом сповільненого часу (slow motion)
Чутно лише стукіт серця та дихання Героя. Видно, як у прицілі з’являється ворожий об’єкт.
Ракета вилітає з гранатомета. Вона влучає у гелікоптер.
Кінець сцени з ефектом сповільненого часу
Гелікоптер вибухає і падає. З нього валить густий дим. Під час падіння на землю він ще раз вибухає. Вибух від гелікоптера освітлює іншу розбиту ворожу техніку. Танки й машини горять і з них іде чорний дим.
Кінець сцени очима першої особи (очима Героя)
Виття сирен повітряної тривоги припиняється. Усе ще триває бій. Починає світати.
Над загоном Героя в бік ворога пролітають українські винищувачі та випускають ракети.
Розмова по рації: «Дякуємо хлопці, що протримались. За нашу країну!»
Дощ вщухає. Погода покращується.
Розмова по рації: «Ворог відступає!»
Хмари розходяться, і з’являється сонце.
Сцена з ефектом сповільненого часу (slow motion)
Загін Героя вилазить з окопу й рухається в бік ворога. Минає розбиту ворожу техніку. Залишки російських солдат кидають зброю і підіймають руки вгору.
Кінець сцени з ефектом сповільненого часу
Російський Капітан зі шрамом на обличчі у мобільному штабі, він сам. Розлючений кричить.
Російський Капітан: «Я пріказиваю прадалжать бой! Я пріказиваю ідті в атаку!»
Російські солдати продовжують здаватися.
Російський Капітан дістає пістолет. Потім камера ззовні показує автомобіль, де сидить Капітан.
Лунає постріл з пістолета.
Кінець епізоду 5