English
Історико-фантастичний сценарій до фільму заснований на реальних подіях
Присвячується усім українцям
та усім небайдужим у цей скрутний час.
Десь на теренах України, наші часи
Сходить сонце над пшеничним полем. Краєвид з висоти пташиного польоту. Камера слідує за лелекою. Птах кружляє над землею: над полями, лісами, річками. Лелека підлітає до села, вмощується на своє звичне гніздо біля сільського будинку. У гнізді — лелеченята. Кукурікають перші півні.
Невелика оселя, з димаря йде дим. На стіні в хаті розвішані сімейні фото. Світлина прадіда з Другої світової війни, тата — робоча, з археологічних розкопок.
Мати ще затемна заходилася пекти хліб і зараз виймає його з дров’яної печі. Жінка вже старенька, але має сили робити багато справ самотужки. Готує скромний сніданок. Кличе сина до столу. Герой, позіхаючи, заходить на кухню, обіймає мати і сідає за стіл. На шиї в нього стародавній амулет. Поснідавши, хлопець дивиться на фотографію батька.
Голос Героя за кадром: «Мій тато був археологом та істориком, він дуже любив свою справу. У дитинстві літом він часто брав мене з собою. А одного разу з розкопок доісторичної доби привіз і подарував мені амулет. Та сказав: «Якщо ти не знаєш історію своїх предків, через що вони пройшли заради майбутнього своїх дітей, то не зрозумієш навіщо ти народився на цій землі». Тепер я ношу цей амулет на згадку про батька та його слова. Я хочу бути як він».
Глядач бачить амулет на шиї Героя: на ньому проступає частина якогось символу.
Герой виходить надвір і береться до господарської роботи. Годує тварин, рубає дрова. Працює на городі.
Голос Героя за кадром: «Як казав мій дідусь, коли рідній землі віддаєш все що маєш, вона повертає тобі в рази більше».
Герой закінчує справи, бере з собою наплічник із книжкою, обіймає матусю і виходить за поріг, на вулицю. Дивиться на гніздо з лелеками, усміхається, та простує дорогою в бік лісу. Йдучи, бачить, як працюють інші люди в селі. Усі, хто його помічає, усміхаються Героєві, вітаються з ним, він у відповідь теж весело усміхається.
Герой минає село, йде через поле, де випасають корів. Небо чисте, сяє сонце.
Голос Героя за кадром: «У дитинстві мені прабабуся розповідала багато історій, але одна мені запам’яталась найбільше».
Спогади (flashback) від Прабабусі
У село прийшли фашисти. Ходили по хатах і зганяли всіх людей у центр села, де був розташований сільський базар. Усіх зібрали до купи з одного боку, з іншого, навпроти, вишикувалися німецькі солдати. З машини вийшов їхній Капітан. У нього було страшне обличчя: щоку спотворював глибокий шрам. Він вийшов на середину, посміхнувся та почав говорити німецькою.
Німецький капітан (говорить німецькою): «Відтепер ваше життя та ваша земля належить Третьому Рейху».
Голос Героя за кадром: Моя прабабуся вийшла вперед.
Прабабуся Героя: «Повертайся-но, синку, додому та обійми свою матір».
Звісно німецький Капітан нічого не зрозумів. Командує солдатам підняти зброю. Дістає свого пістолета та наставляє його на Прабабусю Героя. Напружений момент. У когось з селян починають плакати маленькі діти. І тут вистрибує з боку селян пес, добігає до середини майдану та починає гавкати на Капітана.
Капітан вишкіряється, переводить пістолет на собаку й убиває його. Чутно, як пес скавучить. Капітан віддає наказ солдатам опустити зброю, сам сідає в машину та жестом показує збиратися і їхати далі. Фашисти їдуть, залишаючи село.
Кінець епізоду спогадів від Прабабусі
Герой заходить до лісу. Слухає як співають птахи, шумить лагідний вітер та легенько гойдає листя дерев. Хлопець вдихає на повні груди чисте повітря і усміхається. Сідає під велике дерево, дістає книжку, починає читати. Навколо тиша й спокій. Сонце пробивається крізь зелене листя.
Раптом здіймається сильний вітер, дерева починають хилитатися. Пролітає зграя гайвороння із моторошними криками. Погода псується. Герой здригається від раптового вибуху. Усе птаство полишає дерева і відлітає. У лісі западає страшна тиша. Герой рвучко підхоплюється. Чутно як неподалік починає волати сирена повітряної тривоги. Герой усе кидає та біжить у село. Вибігаючи з лісу, зупиняється: бачить далеко за селом чорний стовп диму, з того ж напрямку насуваються щільні сірі хмари. Біжить далі, до села.
Люди збираються у центрі села (та ж сама локація, що і з розповіді Прабабусі), вони перелякані. Хтось заспокоює плачуче немовля. Хтось інстинктивно бере у захисні обійми своїх дітей.
Чутно, як їдуть машини. Колона військових машин заїжджає в село. З машин вискакують солдати та шикуються у шеренгу навпроти селян.
З машини виходить російський Капітан. У нього також на одній щоці є глибокий шрам. Капітан постає перед шеренгою.
Російський Капітан: «Здєсь тєпєрь Росія, і єслі ви нє с намі, то значіт, против нас, а врагам тут нєт мєста».
Погода псується ще більше. Сонце затягується вже чорними хмарами. Чутно грім.
Мати Героя виходить уперед.
Мати Героя: «Повертайся-но, синку, додому та обійми свою матір».
Російський Капітан вишкіряється та каже: «Моя мать ето Росія».
Камера показує російських солдат. Вони ще зовсім молоді. Один з них не може втримати сліз.
Російський Капітан наказує підняти зброю.
Російський рядовий: «Товаріщ капітан, ето же обичниє люді, такіє же как ми». Солдат опускає свою зброю.
Російський Капітан підходить до нього, дивиться. Дістає свій пістолет та вбиває його. Потім дивиться на інших солдат і звертається до них.
Російський Капітан: «Єсть тут єщьо, кто хочєт висказать свойо мнєніє?»
Дивиться на вбитого солдата, якого забирають до машини.
Російський Капітан: «Потєрю спішем на фашистов».
Цієї миті Герой підбігає до матері і встає поруч із нею.
Починається дощ. Десь поблизу спалахує блискавка. Гуркотить грім. На місце вбитого російського рядового встає Російський Капітан та командує.
Російський Капітан: «Плі!»
Сцена з ефектом сповільненого часу (slow motion)
Герой із криком «Ні-і-і-і-і!» вихоплюється вперед та закриває собою матір. Кулі повільно летять у бік селян, періщить дощ. Перша куля влучає Герою у плече. Посередині майдану б’є блискавка та раптом розлітається на маленькі часточки, котрі доганяють кулі. Одна з них влучає в амулет Героя. Далі великий спалах, який супроводжується потужним вибухом грому. Екран гасне. Звуки затихають.
Кінець сцени з ефектом сповільненого часу
Кінець епізоду 1
